караман
КАРАМА́Н, а, ч.
Віл чорної масті.
Для чумаків віл був спражньою знахідкою. Про те, яку роль ці тварини відігравали у житті мандрівних торговців, а також селян, свідчать їхні численні народні назви: “караман” – чорний віл, “гузок” – миршавенький, з малими рогами, “кислиця” – впертий та ін. (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- караман — Караман, -на м. Названіе чернаго вола. КС. 1898 VII. 42. Словник української мови Грінченка