карнація

КАРНА́ЦІЯ, ї, ж., жив.

Сукупність прийомів зображення обличчя й оголених частин тіла людини.

На картині не випадково домінує червоно-чорна карнація композиції як кольорова ознака китайки (з наук.-попул. літ.);

Індивідуальний почерк цих майстрів іконопису вирізняють обличчя світлої карнації (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карнація — -ї, ж. Прийом у живописі, що використовується при зображенні обличчя та оголеного тіла людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. карнація — карна́ція вигляд, стан, колір обличчя (ст): Має добру карнацію (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт