карнація
КАРНА́ЦІЯ, ї, ж., жив.
Сукупність прийомів зображення обличчя й оголених частин тіла людини.
На картині не випадково домінує червоно-чорна карнація композиції як кольорова ознака китайки (з наук.-попул. літ.);
Індивідуальний почерк цих майстрів іконопису вирізняють обличчя світлої карнації (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me