картопляник
КАРТОПЛЯ́НИК, а, ч.
1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.).
Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Яновський);
– Звари щось. – Картопляник зварю й прибіжу... (Микита Чернявський).
2. Те саме, що деру́н².
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку: вирішила з Христею картопляників на салі напекти (Я. Гримайло);
– Валерій не може спокійно згадувати ні ваших картопляників, ні вареників (О. Іваненко);
На обід бабуся подала борщ з карасиками і картопляники під морквяним соусом, чай з грінками (Олекса Ізарський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- картопляник — картопля́ник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- картопляник — -а, ч. 1》 Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). 2》 Те саме, що дерун II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- картопляник — КОТЛЕ́ТА (харчовий виріб довгастої або круглої форми перев. з перемеленого чи посіченого м'яса або риби), СІЧЕ́НИК, КАРТОПЛЯ́НИК (такий виріб з вареної товченої картоплі); ШНІ́ЦЕЛЬ (тонка відбивна або посічена). Словник синонімів української мови
- картопляник — Карто́пля́ник, -ка і -ку; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- картопляник — КАРТОПЛЯ́НИК, а, ч. 1. Котлета з вареної товченої картоплі (у 2 знач.). Лежало на чистому рушнику кілька перепічок і картопляників (Ю. Янов., Мир, 1956, 276). 2. Те саме, що деру́н². Словник української мови в 11 томах
- картопляник — Картопляник, -ка м. = картоплище. Словник української мови Грінченка