кафедра
КА́ФЕДРА, и, ж.
1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця.
Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до .. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла .. учительська кафедра (І. Франко);
Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Леся Українка);
Іванов стояв, ухопившись обома руками за борт кафедри і нахилившись вперед (Ю. Смолич);
Я пішов до кафедри, щоб поставити оцінку, і раптом забув прізвище того, хто відповідав (Василь Шевчук).
2. Об'єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі.
Франко почав готуватися до професури – .. на кафедру української літератури (М. Коцюбинський);
– На засіданні вашої кафедри, коли складатимете звіт про вашу поїздку, зробите доповідь за тезами й матеріалами, які я сам дам вам за день до вашого від'їзду (Ю. Смолич);
Перед нею стояв керівник кафедри загальної терапії професор Хромченко (Н. Рибак);
Колись я був його улюбленим учнем на кафедрі моделювання надскладних систем (Є. Кононенко);
// Посада завідувача такого об'єднання викладачів.
[Ольга:] Я стільки мріяла, що тобі дадуть кафедру в університеті, ти будеш професором (Л. Смілянський);
Іван Якович замовк, а далі тихіше додав: – Драгоманов цього року дістав кафедру в столичному болгарському університеті (І. Пільгук);
– Для тебе, по старiй дружбi – пiвтаємницi: пропонують кафедру i клiнiку. У великому місті (Ю. Мушкетик);
// Приміщення, де збираються викладачі такого об'єднання.
Іван працював на зміні, Галя побігла на свою кафедру в інститут (В. Кучер);
Сонячний промінь плямить дерев'яні постаті пророків і золочені ґрати кафедри (В. Дрозд);
Кафедра ботаніки була у найстаршому корпусі університету (Т. Прохасько);
То почалося в нього після скандалу на кафедрі, де внаслідок підлих інтрижок діда мали звільнити з посади завідувача (Любко Дереш).
3. Посада єпископа, який керує єпархією.
Новий король Владислав, хоч і з великими зусиллями, та вмовив-таки сейм постановити, щоб митрополичі кафедри були рівно поділені між уніатами й православними (А. Кащенко);
Єрусалимський патріарх Феофан посвятив на митрополичу кафедру Іова Борецького (із журн.);
Церковні канони не дозволяють обрання єпископа на ще не звільнену кафедру, простіше кажучи – на живе місце (з газ.).
4. Те саме, що Кафедра́льний собо́р (див. собо́р).
І по перенесенню кафедри до св. Софії Успенська церква звалася кафедрою й була найліпшою парафією в Києві (М. Грушевський).
Значення в інших словниках
- кафедра — ка́федра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кафедра — І катедра 1. Головний храм єпархії, у якому богослужіння відправляє єпархіальний єпископ; кафедральний собор; престольний храм; соборний храм; 2. Те саме, що амвон арихиєрейський; 3. Те саме, що трон Словник церковно-обрядової термінології
- кафедра — [кафеидра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
- кафедра — -и, ж. 1》 Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. 2》 Об'єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі. || Посада завідувача такого об'єднання викладачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кафедра — Катедра Словник чужослів Павло Штепа
- кафедра — ка́федра (грец. καθέδρα, букв. – сидіння, стілець) 1. Місце для викладача, лектора, промовця тощо. 2. У вузах – основна навчально-наукова група, що здійснює навчальну... Словник іншомовних слів Мельничука
- кафедра — СТІЛ (вид меблів для різних потреб у вигляді широкої, горизонтально укріпленої звичайно на чотирьох ніжках, дошки); ПИСЬМО́ВИЙ СТІЛ (з шухлядами); КА́ФЕДРА (вузький високий, з закритими боками — для викладачів, доповідачів, лекторів і т. ін. Словник синонімів української мови
- кафедра — КА́ФЕДРА, и, ж. 1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до.. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла.. учительська кафедра (Фр. Словник української мови в 11 томах
- кафедра — кафедра (катедра) (лат. < грец. — стілець) 1. Місце для оголошення промов давньогрецькими і давньоримськими ораторами. 2. Багато прикрашене розписами, різьбленням і рельєфами, підвищене місце для проголошення проповіді у християнських храмах. Архітектура і монументальне мистецтво