кафедра

КА́ФЕДРА, и, ж.

1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця.

Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до.. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла.. учительська кафедра (Фр., IV, 1950, 217);

Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо (Л. Укр., III, 1952, 86);

Іванов стояв, ухопившись обома руками за борт кафедри і нахилившись вперед (Смолич, Мир.., 1958, 220).

2. Об’єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі.

Франко почав готуватися до професури — .. на кафедру української літератури (Коцюб., III, 1956, 35);

Перед нею стояв керівник кафедри загальної терапії професор Хромченко (Рибак, Час.., 1960, 417);

// Посада завідувача такого об’єднання викладачів.

[Ольга:] Я стільки мріяла, що тобі дадуть кафедру в університеті, ти будеш професором (Сміл., Сад, 1952, 342);

// Приміщення, де збираються викладачі такого об’єднання.

Іван працював на зміні, Галя побігла на свою кафедру в інститут (Кучер, Трудна любов, 1960, 579).

3. Посада єпископа, який керує єпархією.

Прийшов цісарський декрет, потверджений папою, котрим усунено Войтаровича з його єпископської кафедри (Фр., II, 1950, 142).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кафедра — ка́федра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. кафедра — І катедра 1. Головний храм єпархії, у якому богослужіння відправляє єпархіальний єпископ; кафедральний собор; престольний храм; соборний храм; 2. Те саме, що амвон арихиєрейський; 3. Те саме, що трон Словник церковно-обрядової термінології
  3. кафедра — [кафеидра] -рие, д. і м. -р'і Орфоепічний словник української мови
  4. кафедра — -и, ж. 1》 Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. 2》 Об'єднання викладачів, науковців однієї або споріднених дисциплін у вищому навчальному закладі. || Посада завідувача такого об'єднання викладачів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кафедра — Катедра Словник чужослів Павло Штепа
  6. кафедра — КА́ФЕДРА, и, ж. 1. Поміст із похилою дошкою, укріпленою на підвищенні для лектора, викладача або промовця. Він [ректор] подав руку новому вчителеві, супроводив його до .. підвищеної дощаної платформи, на якій стояла .. учительська кафедра (І. Словник української мови у 20 томах
  7. кафедра — ка́федра (грец. καθέδρα, букв. – сидіння, стілець) 1. Місце для викладача, лектора, промовця тощо. 2. У вузах – основна навчально-наукова група, що здійснює навчальну... Словник іншомовних слів Мельничука
  8. кафедра — СТІЛ (вид меблів для різних потреб у вигляді широкої, горизонтально укріпленої звичайно на чотирьох ніжках, дошки); ПИСЬМО́ВИЙ СТІЛ (з шухлядами); КА́ФЕДРА (вузький високий, з закритими боками — для викладачів, доповідачів, лекторів і т. ін. Словник синонімів української мови
  9. кафедра — кафедра (катедра) (лат. < грец. — стілець) 1. Місце для оголошення промов давньогрецькими і давньоримськими ораторами. 2. Багато прикрашене розписами, різьбленням і рельєфами, підвищене місце для проголошення проповіді у християнських храмах. Архітектура і монументальне мистецтво