кахексія
КАХЕКСІ́Я, ї, ж., вет., мед.
Крайній ступінь загального виснаження організму з різким схудненням, недокрів'ям, знесиленням та атрофією багатьох органів.
Голодування, тривале неповноцінне харчування, кахексія призводять до порушень діяльності серця, які супроводжуються зменшенням маси міокарда (з навч. літ.);
Не можна застосовувати гальванічний струм, якщо у пацієнта виражена кахексія (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кахексія — кахексі́я іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- кахексія — -ї, ж., мед. Крайній ступінь загального виснаження організму, що супроводжується різким схудненням, недокрів'ям, знесиленням та атрофією багатьох органів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- кахексія — кахексі́я (грец. καχεξία, від κακός – поганий і έξις – стан) стан прогресуючого виснаження організму людини чи тварин, що виникає внаслідок недостатності й неповноцінності харчування або тяжких порушень обміну речовин, а також при виснажливих захворюваннях (рак, туберкульоз тощо). Словник іншомовних слів Мельничука
- кахексія — КАХЕКСІ́Я, ї, ж., мед. Крайній ступінь загального виснаження організму, що супроводжується різким схудненням, недокрів’ям, знесиленням та атрофією багатьох органів. Словник української мови в 11 томах