1. Словник української мови у 20 томах

кахляний

КАХЛЯ́НИ́Й, я́на́, я́не́.

Прикм. до ка́хлі.

Елементи народної орнаментики на рельєфних кахляних плитках використовувались у Галичині на фабриках Коломиї, Галича, Львова (із журн.);

// Облицьований, вимощений кахлями.

В залі були білі стіни, біла стеля і навіть біла кахляна підлога (Ю. Смолич);

Печі не було, зате стояла гарна кахляна груба, в якій весело палахкотіло соснове гілля (В. Малик);

Від великої старої кахляної груби віяло теплом, і сержант дійшов висновку, що це зовнішнє тепло слід доповнити внутрішнім (Ю. Лісняк, пер. з тв. К. Чапека).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кахляний — кахля́ни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. кахляний — -яна, -яне. Прикм. до кахлі. Кахляна плитка. || Зробл. з кахлів. || Покритий кахлями. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кахляний — Кахля́ни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. кахляний — КАХЛЯ́НИЙ, я́на́, я́не́. Прикм. до ка́хлі. Кахляна плитка; // Зробл. з кахлів. Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: Кахляну грубу, білу стелю (Стар., Поет. тв., 1958, 190); // Покритий кахлями. Словник української мови в 11 томах
  5. кахляний — Кахля́ний, -а, -е = кахельний. Словник української мови Грінченка