кацавейка

КАЦАВЕ́ЙКА, и, ж.

1. заст. Вид жіночої юпки на ваті, хутрі або на підкладці.

Майбородиха знайшла найстарішу удяганку, не то кацавейку, не то жупан (І. Нечуй-Левицький);

Вбралася тепло. Зверху на вовняну кацавейку накинула половинку тертого-перетертого, давно вицвілого ліжника (М. Матіос).

2. заст. Чоловічий короткополий каптан (перев. на ваті чи хутрі).

Дебогорій і Давиденко почали виймати з привезених міхів речі – чумарки, штани, кацавейки, смушеві шапки, пояси, чоботи (Ю. Хорунжий).

3. розм. Коротка, перев. поношена, куртка (для роботи, для дому і т. ін.).

Вони були одягнуті в що трапилось: у полатані та пропалені фуфайки, у витерті й потріпані шинелі та бушлати, в заяложені кацавейки (П. Запаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me