качва

КАЧВА́, и́, ж., розм.

Збірн. до ка́чка¹.

Біля Борисполя, на озерах, качви тієї, ну, як хмари! (Остап Вишня);

Качва неквапливо відпливає до протилежного .. берега (М. Стельмах);

Мокій брів повільно, щоб не провалитися і не полохати качву, аби не виказувала його (Ю. Мушкетик);

Соромно людям сказати, засміють же! Стільки качви, і вся пішла над головою! (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me