кашель

КА́ШЕЛЬ, шлю, ч.

Судомні, напружені видихи з хрипінням і шумом.

Івась аж посинів від натуги; кашель піднімав високо його груди, виправляв тіло, підкидав, скручував (Панас Мирний);

Кашель клекотів у нього в грудях, як лавина у вулкані, довго і грізно (О. Довженко);

Даруся пам'ятає, як вони колись з мамою щодня ходили вранішнім і підвечірковим берегом ріки в надії позбутися задушливого кашлю, що не давав дитині жити (М. Матіос);

Натовпом ходить оpганізований кашель, настільки стpашний, що обличчя деяких скидаються на сині баклажани (В. Стус);

Кашель є рефлекторно-захисним актом, завдяки якому організм звільняється від сторонніх частинок або харкотиння, що скупчилося в бронхах (з навч. літ.);

// розм. Хворобливий стан, що супроводжується цими явищами.

Я почуваю себе непогано, хоч часом кашель вертається (М. Коцюбинський).

(1) Сухи́й ка́шель – кашель без мокротиння.

Вадим ледве договорив і схопився за груди: кашель сухий, як степовий пожар (М. Хвильовий);

Їй легко, хоч і мучать закладений ніс і сухий кашель, вона голосно сміється з жартів Мустафи (С. Андрухович);

Для видалення густого харкотиння з бронхів і для пом'якшення сухого кашлю п'ють чай з напару квіток гречки (з наук. літ.).

◇ (2) Ка́шель пройма́є (дійма́є, заст. дойма́є) / пройня́в (дійня́в, заст. дойня́в) кого – хтось починає кашляти.

Вона була в довгій спідниці, запасці. Руку тримала біля грудей, кашель доймав її (В. Багірова);

Кожну ніч старого проймав нестерпний кашель, дихати ставало все важче (із журн.);

Уже Івась залився удушливим кашлем; а Карпо знай верга жменями сміття, знай віє його по хаті. Аж самого пройняв кашель (Панас Мирний);

Подави́тися смі́хом (ка́шлем, кри́ком і т. ін.) див. подави́тися.