каятися

КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. ка́йся; недок.

1. Жалкувати, шкодувати про зроблений учинок.

Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис);

[Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (С. Васильченко);

Інколи люди каються, що не вміли зберегти вартостей, а по-моєму, найбільшою нашою вартістю є все те, що ми з вами пережили (У. Самчук);

Як опинилась Килина коло клубу, то миттю стало їй тоскно й сумовито, і вона вже каялась, що піддалась на Марійчині вмовляння (Є. Гуцало);

– Не шкодую і не каюся, що любив і люблю тебе. – І я не шкодую (Люко Дашвар).

2. перед ким, у чому. Визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини.

[Одарка:] Перед ким мені каятися? (Панас Мирний);

Не міг же він, батько і поліцейський чиновник, якого боялись навіть дорослі, скорятись та каятись перед якимсь шмаркачем (М. Коцюбинський);

Не піст нині, пощо ж мав би в гріху каятись? (Н. Королева);

Він .. тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (І. Сенченко).

3. Усвідомлюючи свою гріховність, визнавати вину.

На небі радітимуть більш за одного грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох праведників, що не потребують покаяння! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Заходив [Найда] у Київ, до печер каятися, був у святого ченця і прохав його наложити йому покуту (Панас Мирний);

[Другий:] Такий мистець [Орфей] і був у нас як раб... Чи то ж пробачать нам боги за теє? [Перший:] На ділі каймося, не на словах (Леся Українка);

Під єпитрахиллю зараз кається в своїх гріхах старий Щербина (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

каятися

Значення в інших словниках