каятися

ШКОДУВА́ТИ за чим, про (за) що, із спол. щ о (переживати через щось непоправне, втрачене, загублене), ЖАЛКУВА́ТИ, ЖА́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ), ДОСА́ДУВАТИ на що; КА́ЯТИСЯ в чому, РОЗКА́ЮВАТИСЯ в чому (у зробленому, вчиненому). — Док.: пошкодува́ти, пожалкува́ти, пожа́лувати, пожалі́ти, подоса́дувати, пока́ятися, розка́ятися. Таке моє давнє правило: ніколи не шкодувати за тим, чого не можна повернути (О. Гуреїв); Її серце пом'якшало, і вона дуже жалкувала за тим, що недобре обходилась з своєю невісткою (І. Нечуй-Левицький); Скажи йому, як побачиш, що я його дуже вітаю і жалую, що, певне, не хутко прийдеться нам з ним побачитись (Леся Українка); Їхав Кармель далі та все тільки оглядався на село Лани, жаліючи, що вже попрощавсь з дівчиною (Марко Вовчок); — А от Тимоха уболіває все, — сказав по паузі Прокіп Іванович, — за свою невдачу тоді: і коня вбито, і вроді як дурно зовсім (А. Головко); Перегуда всю ніч пролежав в щілині, лаючи себе за необережність і досадуючи на відсутність курива (Л. Первомайський); Вона вже каялась, що піддалась на Марійчині вмовляння (Є. Гуцало); Стриманий, небагатослівний, Іван Федорович здавався винуватим, сумним, наче в чомусь розкаювався (О. Сизоненко). — Пор. 1. пожалі́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

каятися — ка́ятися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
каятися — (у гріхах) розкаюватися, ід. бити себе в груди; (перед Богом) сповідатися; (жалкувати) шкодувати, кусати <�гризти> лікті; п! ПОКУТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
каятися — Покаятися, жалкувати, каратися, переживати, покутувати, похватитися, розкаюватися, сповідуватися, спохватитися, шкодувати Фразеологічні синоніми: відмолювати гріхи; відмолювати грішки; відмолювати провини; волосся на собі рвати; гризти кулаки... Словник синонімів Вусика
каятися — [кайатиес'а] кайус'а, кайеіс':а, кайеіц':а, кайуц':а Орфоепічний словник української мови
каятися — каюся, каєшся; наказ. сп. кайся; недок. 1》 Жалкувати, шкодувати за зробленим учинком. 2》 перед ким, у чому, рідко кому. Визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини. 3》 церк. Зізнаватись у своїх гріхах; сповідатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
каятися — КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. ка́йся; недок. 1. Жалкувати, шкодувати про зроблений учинок. Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис); [Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (С. Словник української мови у 20 томах
каятися — Не кайся рано встати, а кайся довго спати. Порада рано вставати. Приповідки або українсько-народня філософія
каятися — Ка́ятися, ка́юся, ка́єшся, ка́ється Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
каятися — КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. кайся; недок. 1. Жалкувати, шкодувати за зробленим учинком. Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис, 1864, № 5909); [Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (Вас. Словник української мови в 11 томах
каятися — Каятися, -ка́юся, -єшся гл. 1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Єв. Мр. VI. 12. Роскажи людям... нехай пам'ятають на праведний суд Божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю... Словник української мови Грінченка