1. Словник української мови в 11 томах

каятися

КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. кайся; недок.

1. Жалкувати, шкодувати за зробленим учинком.

Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис, 1864, № 5909);

[Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (Вас., III, 1960, 78);

Тепер він міг тільки катуватися думками. Катуватись і каятись (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 130).

2. перед ким, у чому, рідко кому. Визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини.

[Одарка:] Перед ким мені каятися? (Мирний, V, 1955, 235);

Не міг же він, батько і поліцейський чиновник, якого боялись навіть дорослі, скорятись та каятись перед якимсь шмаркачем (Коцюб., II, 1955, 381);

Він.. тікав з уроків, просився до товариша і їхав на Дніпро, каявся у всьому, обіцяв виправитися і знову шкодив (Сенч., На Бат. горі, 1960, 20).

3. церк. Признаватися в своїх гріхах; сповідатися.

Заходив [Найда] у Київ, до печер каятися, був у святого ченця і прохав його наложити йому покуту (Мирний, І, 1954, 191);

[Другий:] Такий мистець [Орфей] і був у нас як раб… Чи то ж пробачать нам боги за теє? [Перший:] На ділі каймося, не на словах (Л. Укр., І, 1951, 455);

Під єпітрахіллю зараз кається в своїх гріхах старий Щербина (Стельмах, Хліб.., 1959, 196).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каятися — ка́ятися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. каятися — (у гріхах) розкаюватися, ід. бити себе в груди; (перед Богом) сповідатися; (жалкувати) шкодувати, кусати <�гризти> лікті; п! ПОКУТУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. каятися — Покаятися, жалкувати, каратися, переживати, покутувати, похватитися, розкаюватися, сповідуватися, спохватитися, шкодувати Фразеологічні синоніми: відмолювати гріхи; відмолювати грішки; відмолювати провини; волосся на собі рвати; гризти кулаки... Словник синонімів Вусика
  4. каятися — [кайатиес'а] кайус'а, кайеіс':а, кайеіц':а, кайуц':а Орфоепічний словник української мови
  5. каятися — каюся, каєшся; наказ. сп. кайся; недок. 1》 Жалкувати, шкодувати за зробленим учинком. 2》 перед ким, у чому, рідко кому. Визнавати свою провину, виявляти жаль з приводу своєї провини. 3》 церк. Зізнаватись у своїх гріхах; сповідатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. каятися — КА́ЯТИСЯ, ка́юся, ка́єшся; наказ. сп. ка́йся; недок. 1. Жалкувати, шкодувати про зроблений учинок. Не кайся рано вставши, молодим оженившись (Номис); [Пріська:] Адже ж ти не каєшся, що пішла до нас, не нарікаєш? (С. Словник української мови у 20 томах
  7. каятися — Не кайся рано встати, а кайся довго спати. Порада рано вставати. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. каятися — ШКОДУВА́ТИ за чим, про (за) що, із спол. щ о (переживати через щось непоправне, втрачене, загублене), ЖАЛКУВА́ТИ, ЖА́ЛУВАТИ, ЖАЛІ́ТИ, УБОЛІВА́ТИ (ВБОЛІВА́ТИ), ДОСА́ДУВАТИ на що; КА́ЯТИСЯ в чому, РОЗКА́ЮВАТИСЯ в чому (у зробленому, вчиненому). — Док. Словник синонімів української мови
  9. каятися — Ка́ятися, ка́юся, ка́єшся, ка́ється Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. каятися — Каятися, -ка́юся, -єшся гл. 1) Каяться. Вони проповідували, щоб каялись. Єв. Мр. VI. 12. Роскажи людям... нехай пам'ятають на праведний суд Божий, бо вже мученик Іван у Київі, в печерах, по шию в землі стоїть; а як увійде зовсім у землю... Словник української мови Грінченка