1. Словник української мови в 11 томах

каяття

КАЯТТЯ́, я́, с.

1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку.

Спільно тут [у тюремному шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179);

А Дувида картало каяття. — Коли б тільки жива знайшлася!.. (Вас., І, 1959, 261);

Тепер Мавра кляне його й себе, а чи колись не буде жалкувати за цим? Буде каяття, та не буде вороття (Стельмах, Правда.., 1961, 105).

2. Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини.

[Голос покликача:] Він заявив про щире каяття і має зараз се довести ділом (Л. Укр., II, 1951, 529);

— Провини вашої немає і каяття зайве,— сказала я (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 73).

3. церк. Признання в своїх гріхах; сповідь.

Мов чайка, дзвін квилить-кигиче. До каяття людей він кличе (Черн., Поезії, 1959, 115).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каяття — (жаль за провиною) покаяння, спокута. Словник синонімів Полюги
  2. каяття — каяття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. каяття — (дія) каяння, покаяння, покута, спокута; (перед ким) сповідь; (зголошення своїх злочинів) як ім. повинна <н. прийти з повинною>. Словник синонімів Караванського
  4. каяття — -я, с. 1》 Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. 2》 Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3》 церк. Зізнання у своїх гріхах; сповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каяття — КАЯТТЯ́, я́, с. 1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. – Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятися цілий вік. Але буде каяття, а вороття не буде, як кажуть в приказці (І. Словник української мови у 20 томах
  6. каяття — Кайся, та в каглу не пхайся. Жарт із чоловіка, що дуже журиться дрібницею. Не кайся зраня встати і за молоду оженитися. Не пожалієш ні одного, ні другого. Не кайся рано встати і за молоду вчитися. Значіння, що й попереднє. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. каяття — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
  8. каяття — Каяття́, -ття́, -ттю́, в -тті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)