каяття

Кайся, та в каглу не пхайся.

Жарт із чоловіка, що дуже журиться дрібницею.

Не кайся зраня встати і за молоду оженитися.

Не пожалієш ні одного, ні другого.

Не кайся рано встати і за молоду вчитися.

Значіння, що й попереднє.

Хай дурний кається, бо наперед не думається.

Хай терпить, коли справи наперед добре не обдумав.

Хто згрішив, нехай кається.

Хто зробив кривду, повинен її винагородити.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. каяття — (жаль за провиною) покаяння, спокута. Словник синонімів Полюги
  2. каяття — каяття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. каяття — (дія) каяння, покаяння, покута, спокута; (перед ким) сповідь; (зголошення своїх злочинів) як ім. повинна <н. прийти з повинною>. Словник синонімів Караванського
  4. каяття — -я, с. 1》 Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. 2》 Визнання своєї провини, вияв жалю з приводу своєї провини. 3》 церк. Зізнання у своїх гріхах; сповідь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. каяття — КАЯТТЯ́, я́, с. 1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. – Надінеш ярмо на шию, то й будеш каятися цілий вік. Але буде каяття, а вороття не буде, як кажуть в приказці (І. Словник української мови у 20 томах
  6. каяття — КАЯТТЯ́ (визнання своєї провини, вияв жалю з приводу якогось свого помилкового, небажаного вчинку), КА́ЯННЯ, РОЗКА́ЯННЯ, ПОКАЯ́ННЯ, ПОКУ́ТА, СПОКУ́ТА. Є каяття, та вороття немає (Л. Словник синонімів української мови
  7. каяття — Каяття́, -ття́, -ттю́, в -тті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. каяття — КАЯТТЯ́, я́, с. 1. Почуття жалю з приводу зробленого вчинку. Спільно тут [у тюремному шпиталі] промайнуло образів важкого конання, скілько покапало сліз даремного каяття! (Фр., IV, 1950, 179); А Дувида картало каяття. — Коли б тільки жива знайшлася!.. Словник української мови в 11 томах