квач
КВАЧ, а́, ч.
1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я і т. ін. для мащення чого-небудь.
[Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко);
* У порівн. Розпух [м'яч] од води, хляпотить, наче квач (Л. Первомайський);
// Широка, груба щітка для мазання чого-небудь.
Дарка замахала квачем по стіні, не оглядаючись на Зоню (Леся Українка);
В кутку малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (І. Кочерга);
На столі, на табуретках – слоїки з фарбами та пензлями, починаючи від тих, що скидалися на квачі, і кінчаючи найтоншими, як мишачі хвостики (О. Шугай).
2. перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину.
– Не буде з його [нього] нічого, – каже Назар. – Я одразу побачив, що квач (Марко Вовчок);
– Як же тебе, квача, примусити робити те, що так необхідно в твоїх же інтересах? – тоном примирення запитав Солод (М. Руденко).
3. Дитяча гра, за правилами якої треба наздогнати одного з учасників і торкнутися до нього рукою.
Проте – сама нянька – ще дитина, – хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти, побігати у ворона, в квача (С. Васильченко);
Пустують діти в цурки і в квача (І. Багряний);
В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки (П. Колесник);
На дорозі, в пилюці, хлопчаки в штанцях на одній підтяжці гралися в квача (І. Білик);
// Гравець, який має наздоганяти і квацати (у 2 знач.) інших учасників гри.
Поля, як коршак, .. дрочить вона дівчину, що за квача (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- квач — квач 1 іменник чоловічого роду намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь квач 2 іменник чоловічого роду, істота про слабовільну, безхарактерну людину розм. квач 3 іменник чоловічого роду дитяча гра Орфографічний словник української мови
- квач — -а, ч. 1》 Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь. || Широка, груба щітка для мазання чого-небудь. 2》 перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину. 3》 Дитяча гра, за правилами якої треба попасти м'ячем у того, хто тікає, або, догнавши його, торкнутися рукою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квач — квач 1. квач ◊ квач зроби́ти з носа розбити носа до крові (ст) 2. вул. венеричне відділення лікарні (ст) 3. вул. в'язниця (ст)|| = буцигарня Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квач — А, ч. Невдаха. Які я можу мати справи з цим квачем? Словник сучасного українського сленгу
- квач — вигук; мол. Вираження емоцій з приводу невдачі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
- квач — як (мов, ні́би і т. ін.) квач, зі сл. п’я́ний. Дуже, надто. Коли це опівночі з’являється (Валер’ян)... П’яний як квач!.. (Є. Кравченко). Фразеологічний словник української мови
- квач — КВАЧ (намотане на паличку клоччя, ганчір'я тощо для мастіння чогось), МАЗИ́ЛО діал. (Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):) Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); І мазниця, і мазило уже мені надостило (П. Чубинський). Словник синонімів української мови
- квач — Квач, -ча́, -че́ві, -че́м; квачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квач — КВАЧ, а́, ч. 1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір’я тощо для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (Вас., III, 1960, 57); *У порівн. Розпух [м’яч] од води, хляпотить, наче квач (Перв., Райдуга.. Словник української мови в 11 томах
- квач — Квач, -ча м. 1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. п'я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755. 2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... Словник української мови Грінченка