квач
КВАЧ (намотане на паличку клоччя, ганчір'я тощо для мастіння чогось), МАЗИ́ЛО діал. (Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):) Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); І мазниця, і мазило уже мені надостило (П. Чубинський).
ПЕ́НЗЕЛЬ (для нанесення фарби, клею і т. ін.), КВА́ЧИК, ЩІ́ТОЧКА, ЩІ́ТКА, КВАЧ (перев. для малярських робіт). Набрала (Маня) на пензель червоної краски.. і, закусивши губки, цяпнула хлопця квачиком по носі (Грицько Григоренко); Узяв (Сергій Сергійович) тоненьку щіточку, зробив легенький мазок на картині (Є. Кравченко); Ніяке перо, ані щітка маляра не передала б тієї чарівничої ігри, яку витівало сонце з містом (Панас Мирний); Назустріч нам ішов молодий робітник з відром зеленої фарби в одній руці і з великим квачем у другій (Леся Українка).
ЛЕГКОДУ́Х (людина з слабкою волею), СЛАБОДУ́Х, СЛАБОДУ́ХИЙ, ГАНЧІ́РКА зневажл., КВАЧ зневажл., СЛАБА́К зневажл., СЛИМА́К зневажл., СЛИЗНЯ́К зневажл., СЛИНЬКО́ зневажл. Щоб потурати отаким легкодухам та боягузам, за це вже хай вибачають! (А. Головко); (Дудар:) Ти ж не слабодух. Тримайся! (І. Микитенко); Слабодухий завжди шукає для виправдання якісь сторонні сили (Є. Куртяк); Сила кудись нестримно збувала. .."Ганчірка! Боягуз!" — ще кричало щось, билося всередині (Н. Тихий); — Не буде з його нічого, — каже Назар. — Я одразу побачив, що він справжній квач, — ще тоді, як він Устину обідом нагодував (Марко Вовчок); На життєвій орбіті він не був слабаком. Невдачі його допікали боляче, він панікував, але не втікав, не ховався (Ю. Мушкетик); — Цей безвольний слимак не страшний. Він боїться викриття і мовчатиме (А. Хижняк); — За Лідусю! Жоден з мужчин-слизняків і мізинця її не вартий! (А. Крижанівський).
Значення в інших словниках
- квач — квач 1 іменник чоловічого роду намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь квач 2 іменник чоловічого роду, істота про слабовільну, безхарактерну людину розм. квач 3 іменник чоловічого роду дитяча гра Орфографічний словник української мови
- квач — -а, ч. 1》 Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь. || Широка, груба щітка для мазання чого-небудь. 2》 перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину. 3》 Дитяча гра, за правилами якої треба попасти м'ячем у того, хто тікає, або, догнавши його, торкнутися рукою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квач — КВАЧ, а́, ч. 1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я і т. ін. для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); * У порівн. Розпух [м'яч] од води, хляпотить, наче квач (Л. Словник української мови у 20 томах
- квач — квач 1. квач ◊ квач зроби́ти з носа розбити носа до крові (ст) 2. вул. венеричне відділення лікарні (ст) 3. вул. в'язниця (ст)|| = буцигарня Лексикон львівський: поважно і на жарт
- квач — А, ч. Невдаха. Які я можу мати справи з цим квачем? Словник сучасного українського сленгу
- квач — вигук; мол. Вираження емоцій з приводу невдачі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
- квач — як (мов, ні́би і т. ін.) квач, зі сл. п’я́ний. Дуже, надто. Коли це опівночі з’являється (Валер’ян)... П’яний як квач!.. (Є. Кравченко). Фразеологічний словник української мови
- квач — Квач, -ча́, -че́ві, -че́м; квачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квач — КВАЧ, а́, ч. 1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір’я тощо для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (Вас., III, 1960, 57); *У порівн. Розпух [м’яч] од води, хляпотить, наче квач (Перв., Райдуга.. Словник української мови в 11 томах
- квач — Квач, -ча м. 1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. п'я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755. 2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... Словник української мови Грінченка