1. Словник української мови в 11 томах

квач

КВАЧ, а́, ч.

1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір’я тощо для мащення чого-небудь.

[Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (Вас., III, 1960, 57);

*У порівн. Розпух [м’яч] од води, хляпотить, наче квач (Перв., Райдуга.., 1960, 42);

// Широка, груба щітка для мазання чого-небудь.

Дарка замахала квачем по стіні, не оглядаючись на Зоню (Л. Укр., III, 1952, 650);

В кутку малярські козли з відром і квачем, поряд на стільці робоча спецівка маляра (Коч., II, 1956, 537).

◊ П’я́ний мов (як і т. ін.) квач — дуже, до непритомності п’яний.

2. перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину.

— Не буде з його нічого,— каже Назар. — Я одразу побачив, що квач (Вовчок, І, 1955, 127);

— Як же тебе, квача, примусити робити те, що так необхідно в твоїх же інтересах? — тоном примирення запитав Солод (Руд., Вітер.., 1958, 143).

3. Дитяча гра, за правилами якої треба попасти м’ячем у того, хто тікає, або, догнавши його, торкнутися рукою.

Проте — сама нянька — ще дитина,— хочеться з подругами в баштана на шляху погуляти, побігати у ворона, в квача (Вас., Вибр., 1950, 187);

В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки (Кол., Терен.., 1959, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квач — квач 1 іменник чоловічого роду намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь квач 2 іменник чоловічого роду, істота про слабовільну, безхарактерну людину розм. квач 3 іменник чоловічого роду дитяча гра Орфографічний словник української мови
  2. квач — -а, ч. 1》 Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я тощо для мащення чого-небудь. || Широка, груба щітка для мазання чого-небудь. 2》 перен., розм. Про слабовільну, безхарактерну людину. 3》 Дитяча гра, за правилами якої треба попасти м'ячем у того, хто тікає, або, догнавши його, торкнутися рукою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. квач — КВАЧ, а́, ч. 1. Намотане на кінець палиці клоччя, ганчір'я і т. ін. для мащення чого-небудь. [Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):] Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); * У порівн. Розпух [м'яч] од води, хляпотить, наче квач (Л. Словник української мови у 20 томах
  4. квач — квач 1. квач ◊ квач зроби́ти з носа розбити носа до крові (ст) 2. вул. венеричне відділення лікарні (ст) 3. вул. в'язниця (ст)|| = буцигарня Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. квач — А, ч. Невдаха. Які я можу мати справи з цим квачем? Словник сучасного українського сленгу
  6. квач — вигук; мол. Вираження емоцій з приводу невдачі. ПСУМС, 32. Словник жарґонної лексики української мови
  7. квач — як (мов, ні́би і т. ін.) квач, зі сл. п’я́ний. Дуже, надто. Коли це опівночі з’являється (Валер’ян)... П’яний як квач!.. (Є. Кравченко). Фразеологічний словник української мови
  8. квач — КВАЧ (намотане на паличку клоччя, ганчір'я тощо для мастіння чогось), МАЗИ́ЛО діал. (Чоловік (вибіга з мазницею і квачем):) Ось я приніс дьогтю (С. Васильченко); І мазниця, і мазило уже мені надостило (П. Чубинський). Словник синонімів української мови
  9. квач — Квач, -ча́, -че́ві, -че́м; квачі́, -чі́в, -ча́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. квач — Квач, -ча м. 1) Мазилка для смазки колесъ дегтемъ. (Продавався) дьоготь і в ширітвасах, і в мазницях, і самі квачі. Кв. п'я́ний як квач. Пьянъ какъ стелька. Ном. № 11755. 2) О человѣкѣ переносно: безхарактерний, тряпка. Не буде з його (з пана) нічого... Словник української мови Грінченка