квиток

КВИТО́К, тка́, ч.

1. Паперова або картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін.

Коли б хоч звісточка від тебе з дороги, як ти доїхала до Сімферополя, на яку дорогу видано квиток тобі (М. Коцюбинський);

Кур'єр .. приніс нам три квитки до театру (Олесь Досвітній);

Василь зійшов з пароплава на дебаркадер. Хрипкий, незадоволений голос проскрипів: – Квиток (О. Бердник);

Довідавшись, що до університету – три трамвайні зупинки, почимчикував [Андрій Васильович] пішки, аби заощадити на трамвайному квитку (В. Дрозд);

Вона була щаслива, що нарешті вдалось позичити гроші на візу і квиток (Г. Тарасюк).

2. Документ, особове посвідчення про належність до організації, товариства, установи і т. ін.

Нарешті залізничники вшанували мене почесним квитком члена спілки (І. Кулик);

Тиснянчиха уважно слухала прізвища, які читались зі сцени. Вона не знала цих людей, але голосувала за них, піднімаючи свій делегатський квиток (С. Скляренко);

Коли студбатівцям [бійцям студентського батальйону] роздавали довідки та медальйони, було раптом виявлено, що досі в багатьох із них є при собі ще й студентські квитки, і матрикули, і навіть цивільні їхні по різних міліціях видані паспорти (О. Гончар).

3. Квитанція, розписка.

В руці у панотця ще був квиток на три сажні дров (А. Свидницький);

Пан Оврам Роздобудько, сховавши в кишеню підписаний рукою обозного квиток, зажадав: – А тепер погуляймо (О. Ільченко).

4. заст. Судова повістка.

– Ти думаєш, це тобі в суді квитки писати. Ну, лишень я тобі поставлю хоч один [синяк] під очима... (Панас Мирний).

5. заст. Дозвіл.

Ще покріпився [Тарас] трохи й подав прошення до Академії, щоб надала йому звання художника і видала квиток на виїзд на Україну та проживання там (Василь Шевчук).

(1) Вхідни́й квито́к – який дає право входу до театру, на концерт, виставку і т. ін.

– Квитки вже розпродали. – Що там нема? Вхідні дай. Ми й постоїмо (А. Шиян);

(2) Кредито́вий (креди́тний) квито́к (біле́т), іст. – боргове зобов'язання державної скарбниці, банку, що замінювало гроші.

* Образно. До введення .. кредитних квитків золотий полуімперіал [півімперіал] на Поділлі коштував вісімнадцять карбованців асигнаціями (М. Стельмах);

Одно слово могло значити смерть. Життя стало кредитовим білетом і ним платилося за кожний невчасний вислів (У. Самчук);

(3) Перо́нний квито́к, зал., заст. – квиток на право входу на перон.

Автомат на вокзалі викидає перонного квитка, коли всунути в нього гривеник (В. Підмогильний);

Взявши перонні квитки, ми опинились на платформі (М. Трублаїні).