квітка

КВІ́ТКА, и, ж.

1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах.

Між травою купами жовтіли круглі квітки кульбаби, синів ранній степовий сон (І. Нечуй-Левицький);

В його невеличкому садочку щороку виростала якась дивна квітка: або величезна багатоколірна жоржина, або ромашки такі завбільшки, як блюдце, або ще щось... (Остап Вишня);

Понуро дивився Варчук на білу квітку деревію, по якій сонно повзала оса (М. Стельмах);

Яблуні простягали до нього своє гілля, .. і кожна квітка була ніжна, рожева, як вуста дитини на сході сонця (В. Дрозд);

* Образно. Пролунав постріл .. У синій високості розпускалася біла квітка вибуху (О. Гончар);

* У порівн. Леся почервоніла.., як повна квітка в траві (П. Куліш);

Голубі оченята з-під чорних брів, наче квітки ті, горять-усміхаються (Панас Мирний);

// Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом.

У мене в хаті щодня свіжий букет з літніх квіток (М. Коцюбинський);

Жасмин, гвоздики і троянди. Кімната тоне у квітках (Л. Дмитерко);

До грудей йому приліпилася пошарпана, суха квітка, а йдучи, він весь час озирався, ніби страшився переслідування (Валерій Шевчук);

// Ботанічна назва органа розмноження в голонасінних і покритонасінних рослин.

Серед інтродукованих рослин виділялась особина, що мала в суцвітті тільки жіночі квітки (з наук. літ.).

2. Трав'яниста рослина, що має на кінці стебла утворення, яке складається із серцевини й пелюсток навколо неї.

У їх хаті інша сім'я домувала, господарювала.., у городі інші квітки позасіювані були цієї весни... (Марко Вовчок);

Яке це щастя – дарувать вологу Квіткам, деревам, травам (М. Рильський);

* Образно. – Жінка – це кімнатна квітка, Адаме. Вона любить затишок, сонце і нормальну температуру (О. Чорногуз).

3. Ласкаве називання кого-небудь (перев. жінки, дівчини у звертанні).

– Приходь, моя квітко, обзивайся лісом... (О. Кобилянська);

– Так чого тобі принести, квітко моя? .. – Нічого. Не треба мене провідувати. Я не в гуртожитку. У подруги. Тут її бабця за мною доглядає (Люко Дашвар).

(1) У кві́тку (квітки́, кві́точку, кві́ти) – із зображеннням квітів, перев. на тканині.

Нові ризи .. з каламайкової тканини у квіти .. я наказав, щоб парохіяни купили цього року (І. Франко);

Стіни пооббивані блакитним шовком у золоті квітки (Б. Лепкий);

Її червона, у синю квітку хустка весь час майоріла попереду (Ю. Мушкетик);

Ось платтячко для Настуні на літо, .. легеньке, не жарке, у дрібненьку квіточку (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Квітка — Кві́тка прізвище Орфографічний словник української мови
  2. квітка — Квіт, г. чичка, д. косиця, З. П. рожа, мальва тощо; квіточка, квітонька; мн. КВІТКИ, (на матерії) узори. Словник синонімів Караванського
  3. квітка — див. цвіт Словник синонімів Вусика
  4. квітка — [кв’ітка] -ткие, д. і м. кв'іц':і, мн. -тки, -ток, vдв'і кв'іткие Орфоепічний словник української мови
  5. квітка — -и, ж. (мн. квіти, -ів). 1》 Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; має різне забарвлення та приємний запах. || Ця сама частина рослини, зірвана зі стеблом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. КВІТКА — • "КВІТКА" - ілюстрований літ. збірник. Видав 1890 Василь Лукич у Львові. Вміщено оповідання "Гершко Гольдмахер" Т. Франка, "Нелюб" Б. Грінченка, вірші В. Александрова, П. Куліша, С. Руданського, К. Устияновича, О. Філаретова. Опубл. нарис... Українська літературна енциклопедія
  7. квітка — Орган статевого розмноження у насінних рослин, що перетворився на вкорочений пагін; у покритонасінних типова к. складається з маточки, тичинок та оцвітини (пелюстки віночка та чашолистки, чашечки), розташованих у квітколожі... Універсальний словник-енциклопедія
  8. квітка — пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь. Фразеологічний словник української мови
  9. квітка — КВІ́ТКА (частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинок та пелюсток навколо них; квітуча рослина), ЦВІТО́К діал., ЦВІ́ТКА діал., ЦВІТ діал., ЧІ́ЧКА діал.; КВІТ перев. у мн.; КОСИ́ЦЯ розм. (якою заквітчуються). Словник синонімів української мови
  10. Квітка — Кві́тка, -тки, -тці (прізв.). Кві́тчин, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. квітка — КВІ́ТКА, и, ж. 1. Частина рослини, що виростає на кінці стебла або гілки й складається з маточки, тичинки й пелюсток навколо них; звичайно має різне забарвлення та приємний запах. Словник української мови в 11 томах
  12. квітка — Квітка, -ки ж. 1) Цвѣтокъ. А без долі біле личко, — як квітка на полі: пече сонце, гойда вітер, рве всякий по волі. Шевч. 70. Процвітає в саду квітка... О, траво висока! Закрий її, сховай її від людського ока. К. Досв. Словник української мови Грінченка