квіткар

КВІТКА́Р, я́, ч.

1. Те саме, що квітника́р.

Тюльпан Шренка швидко зникає: красиву квітку зривають для букетів, квіткарі викопують цибулини для перенесення у власні садиби (із журн.).

2. Продавець квітів.

Помер і той квіткар, а зів'яла красуня одержує з квіткової крамниці щоранку букет білих оранжерейних троянд (Л. Дмитерко);

Вони [бандити] прийняли його за багатого квіткаря з передмістя і сподівалися конфіскувати його “дипломат” з денною виручкою (І. Росоховатський).