квітниця
КВІТНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам.
Квітниця живиться квітковим медом (з наук. літ.).
2. розм., рідко. Те саме, що квітни́к 1.
– Що мені в дівчини краще, ніж у княгині, мені в цій квітниці краще, ніж цариці – красую, пишаю, лишенька не знаю! (Леся Українка);
Розчищення засміченого струмка, доглядання паркової квітниці – добра справа рук юних любителів природи (з газ.).
3. розм. Посудина для квітів.
У числі споруд архітектурно-художнього призначення слід назвати опори для витких рослин, квітниці, шпалери, трельяжі, софіти, фонтани (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квітниця — квітни́ця іменник жіночого роду, істота муха Орфографічний словник української мови
- квітниця — -і, ж. 1》 Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. 2》 розм., рідко. Те саме, що квітник 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- квітниця — КВІТНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Муха зеленувато-бронзового кольору, що завдає шкоди сільськогосподарським рослинам. Є ще муха, що називається квітницею. Живиться вона квітковим медом, перелітаючи з квіток петрушки на моркву, а з моркви — на болиголов тощо (Шкідн. Словник української мови в 11 томах