1. Словник української мови у 20 томах

квіття

КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет.

Те саме, що кві́ти (див. квіт 1).

Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (Уляна Кравченко);

Киплять сади під снігом квіття (Б.-І. Антонич);

І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (П. Тичина);

А що тут різного-прерізного квіття бриніло веснами й літами, а що тобі птаства всілякого (У. Самчук);

В сосновім лісі дичка зацвіла, Така собі колюча і мала, Яку раніш не помічали сосни, Розкрила раптом квіття медоносне (Д. Павличко);

* Образно. На могилах сумного минулого розцвітає пишне й пахуче квіття будучини (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. квіття — кві́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. квіття — див. цвіт Словник синонімів Вусика
  3. квіття — -я, с., збірн., поет. Квіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. квіття — Кві́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. квіття — КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Квіти. Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (У. Кравч., Вибр., 1958, 292); І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (Тич., II, 1957, 34); *Образно. Словник української мови в 11 томах
  6. квіття — Квіття, -тя с. соб. Цвѣты. Угор. Словник української мови Грінченка