квіття

Значення в інших словниках

1. квіття — кві́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
2. квіття — див. цвіт Словник синонімів Вусика
3. квіття — КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Те саме, що кві́ти (див. квіт 1). Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (Уляна Кравченко); Киплять сади під снігом квіття (Б.-І. Антонич); І люди серцем прояснялись.. Словник української мови у 20 томах
4. квіття — Кві́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. квіття — КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Квіти. Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (У. Кравч., Вибр., 1958, 292); І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (Тич., II, 1957, 34); *Образно. Словник української мови в 11 томах
6. квіття — Квіття, -тя с. соб. Цвѣты. Угор. Словник української мови Грінченка