квіття
КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Квіти.
Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (У. Кравч., Вибр., 1958, 292);
І люди серцем прояснялись.., ще й квіттям запашним вбирались в щасливі сонячнії дні (Тич., II, 1957, 34);
*Образно. На могилах сумного минулого розцвітає пишне й пахуче квіття будучини (Фр., VI, 1951, 322).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- квіття — кві́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- квіття — див. цвіт Словник синонімів Вусика
- квіття — -я, с., збірн., поет. Квіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- квіття — КВІ́ТТЯ, я, с., збірн., поет. Те саме, що кві́ти (див. квіт 1). Тріпочуться, сиплються пелюстки білого квіття хризантем (Уляна Кравченко); Киплять сади під снігом квіття (Б.-І. Антонич); І люди серцем прояснялись.. Словник української мови у 20 томах
- квіття — Кві́ття, -ття, -ттю, -ттям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- квіття — Квіття, -тя с. соб. Цвѣты. Угор. Словник української мови Грінченка