1. Словник української мови у 20 томах

керлінг

КЕ́РЛІНГ, у, ч., спорт.

Гра на льоду між двома командами, мета якої розташувати важку гранітну шайбу (камінь) ближче до цілі, ніж шайба команди-супротивника.

Наприкінці XX ст. керлінг став олімпійським видом спорту (з наук.-попул. літ.);

У Львові планувалося провести змагання з хокею, керлінгу, ковзанярського спорту, фристайлу, шорт-треку й фігурного катання (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керлінг — ке́рлінг іменник чоловічого роду вид спорту Орфографічний словник української мови
  2. керлінг — -у, ч. Спортивна гра, мета якої втрапити пущеною по льоду битою (диска з ручкою) у викреслену на ньому мішень. Великий тлумачний словник сучасної мови