киплячий

КИПЛЯ́ЧИЙ, КИП'Я́ЧИЙ, а, е.

1. Який кипить, вирує.

На пристані матроси мастили киплячою смолою днище великого катера (О. Ільченко);

Навіки загрузнете в киплячій смолі і будете лишень смердіти та мучитися (Ю. Андрухович);

Якщо киплячу сірку обережно вилити тонкою цівкою в склянку з холодною водою, то утвориться гумоподібна пластична сірка (з навч. літ.);

Бабуся, гукнувши на Йосиповну [Йосипівну], щоб нiчого не жахалась, узяла другу частку слiду Уласовичевого та й всипала у кип'ячий горщик i стала мiшати, а сама аж у пiч мов улiзла (Г. Квітка-Основ'яненко);

Христя не пам'ятає, як ускочила в сіни, як ухопила кип'ячий самовар, як умчала його у хату (Панас Мирний);

Внесла [наймичка] для канцеляристів киплячий самовар (С. Васильченко);

Pозплавлений і киплячий метал викидається назовні дією магнітного поля (з наук.-попул. літ.).

2. перен. Який бурує, нуртує; сповнений енергії, пристрасті; палкий.

Вона була якась палка .. Що спочує, то з самої душі, з самого серця, щирого, киплячого... (Марко Вовчок);

Скочив [Марусяк] на коня – і, мов в обійми матері рідної, кинувся в шумливі, киплячі хвилі (Г. Хоткевич);

Мов неминуча старості сивина, – водяна курява, кипляча, холодна, свіжа (П. Тичина);

Коли мова йде про киплячі в її душі почуття, Сапфо спокійно вибирає слова для їхнього зображення (з наук. літ.);

Той день і наша любов пахне для мене мандаринами, а відчуття холодної руки завжди нагадує кипляче серце (із журн.).