1. Словник української мови в 11 томах

киплячий

КИПЛЯ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до кипі́ти 1, 2.

На пристані матроси мастили киплячою смолою днище великого катера (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 67);

Внесла [наймичка] для канцеляристів киплячий самовар (Вас., Незібр. тв., 1941, 177);

Скочив [Марусяк] на коня — і, мов в обійми матері рідної, кинувся в шумливі, киплячі хвилі (Хотк., II, 1966, 247);

// у знач. прикм., перен., рідко. Гарячий (у 2 знач.).

Вона була якась палка.. Що спочує, то з самої душі, з самого серця, щирого, киплячого… (Вовчок, І, 1955, 261).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. киплячий — кипля́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. киплячий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до кипіти 1), 2). || у знач. прикм., перен., рідко. Гарячий (у 2 знач.). Киплячий шар — двофазна псевдогомогенна система, яка виникає в результаті псевдозрідження. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. киплячий — КИПЛЯ́ЧИЙ, КИП'Я́ЧИЙ, а, е. 1. Який кипить, вирує. На пристані матроси мастили киплячою смолою днище великого катера (О. Ільченко); Навіки загрузнете в киплячій смолі і будете лишень смердіти та мучитися (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. киплячий — Киплячий, -а, -е = кип'ячий. Словник української мови Грінченка