1. Словник української мови у 20 томах

киркнути

КИ́РКНУТИ, не, док., розм.

Однокр. до ки́ркати.

Палиця влучила в півня; півень киркнув і потяг через тин перебиту ногу (І. Нечуй-Левицький);

За вікном різко, простуджено киркнув старезний ворон, якому довгий вік змінив голос і покульгавив ноги (М. Стельмах);

Півень невдоволено киркнув на його руку й тріпонув головою (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. киркнути — ки́ркнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. киркнути — КИ́РКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до ки́ркати. Палиця влучила в півня; півень киркнув і потяг через тин перебиту ногу (Н.-Лев., II, 1956, 370). Словник української мови в 11 томах