киснути

КИ́СНУТИ, рідко КИ́СТИ, сну, снеш; мин. ч. кис, ла, ло і ки́снув, нула, ло; недок.

1. тільки 3 ос. Ставати кислим (у 1, 2 знач.).

Три неділі кваша кисла, Та й не викисла (П. Чубинський);

Коли огірки киснуть, розсіл мутніє – тривалість залежить від температури в приміщенні: що холодніше, то триваліший процес (з навч. літ.);

Квас кисне.

2. перен., розм. Проводити час бездіяльно, одноманітно, нудьгуючи.

От учора була райська днина, а тут сиди дома та кисни при ясновельможній пані (Леся Українка);

Така гарна ніч, що гріх киснути в хаті (Б. Лепкий);

// Бути в пригніченому стані; журитися, сумувати.

Дарма що так, а був [Лукаш] веселий, ускочивши, махав руками й вигукував: – Здрастуйте вам! Чого киснете? (Б. Грінченко);

Читай, пиши, гуляй – тільки не турбуйся, не сумуй, не кисни (М. Коцюбинський);

Терентій поснував по подвір'ї, .. зайшов до хати, щось буркнув Дарині, яка все кисла після смерті дитини (М. Стельмах).

3. розм. Довго мокнути (звичайно у воді).

Нема нашого верховода.., подався на свою сторону, а шкури киснуть (Панас Мирний);

Якось він просидів у криниці півдня, киснучи в воді (Ю. Яновський);

Наташа згадала, що забула покласти нове мило – залишок зеленого брусочка вже другий день киснув у мильничці (С. Андрухович).

◇ Аж молоко́ ки́сне див. молоко́;

(1) Ки́снути в горі́лці, зневажл. – постійно пиячити, надмірно вживати алкогольні напої.

По панських дворах вони [дворові] позвикали в горілці киснути (Панас Мирний);

(2) Ки́снути в чорни́лі, зневажл. – бути чиновником, канцеляристом.

Сміються [землячки] та лають Батьків своїх, що змалечку Цвенькать не навчили По-німецькій – а то тепер І кисни в чорнилах! (Т. Шевченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me