1. Словник української мови у 20 томах

кицюня

КИЦЮ́НЯ, і, ж.

Зменш.-пестл. до ки́ця.

– Сам кухар сметанку злизав, На мене, кицюню, сказав (І. Франко);

// Пестливе називання дівчини, жінки (перев. при звертанні).

Вважають, як це не дивно, що для кохання й поезiї достатньо таких слiв, як “зорi”, “небо”, “синiй вечiр”, “голубий свiтанок”, “липневi ночi”, “бруньки на вербах” i “котики”. Наприклад: – Ти мiй котику! – Ти моя кицюню! (О. Чорногуз).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кицюня — кицю́ня іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кицюня — -і, ж. Зменш.-пестл. до киця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кицюня — І, ж. Гарна дівчина. Це чия кицюня? Словник сучасного українського сленгу
  4. кицюня — Кицю́ня, -ні, -нею; -цю́ні, -цю́нь Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кицюня — КИЦЮ́НЯ, і, ж. Зменш.-пестл. до ки́ця. Словник української мови в 11 томах
  6. кицюня — Кицюня, -ні и кицю́нечка, -ки ж. ум. отъ киця. Словник української мови Грінченка