1. Словник української мови у 20 томах

кишкати

КИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Кричати “киш”, відганяючи свійську птицю, птахів.

– Зерно стеріг? – Атож. На горобців кишкав (Остап Вишня);

Безупинно швендяли євнухи.., аж Роксолані кортіло кишкати на них, як на курей, відганяючи, як мух, набридливих і нахабних (П. Загребельний);

Круки відлетіли лише на мить .. Майка вже не кишкала, припала до гілки, трусилася (Люко Дашвар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кишкати — ки́шкати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. кишкати — див. виганяти Словник синонімів Вусика
  3. кишкати — -аю, -аєш, недок., розм. Кричати "киш", відганяючи свійську птицю, птахів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. кишкати — КИ́ШКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Кричати «киш», відганяючи свійську птицю, птахів. — Зерно стеріг? — Атож. На горобців кишкав (Вишня, І, 1956, 317). Словник української мови в 11 томах
  5. кишкати — Кишкати, -каю, -єш, одн. в. кишнути, -шну, -неш гл. Прогонять, прогнать птицу криком киш! Прилетіла тетерочка... Не кишкайте, не лякайте: нехай привикає. н. п. Словник української мови Грінченка