класика

КЛА́СИКА, и, ж., збірн.

1. Сукупність творів літератури, мистецтва, наукових праць, що мають світове визнання і є взірцями національної та світової культури.

Ставши студентом Лейпцигської консерваторії,.. Микола Лисенко поринав у вивчення європейської музичної класики і в мудрощі фортепіанної техніки (М. Рильський);

Поряд з різнорідними впливами тогочасних модних течій, у Рильського вже й тоді [у 1911–1918 рр.] відчувалося рівняння на класику (С. Крижанівський);

“Оригінальний твір – теж переклад: що лягло на душу, перекладаємо на папір”, – процитував античного класика Тіта Лукреція Кара класик українського художнього перекладу Андрій Содомора (із журн.);

Фільм “Сніданок у Тіффані” з Одрі Хепберн у головній ролі став класикою американського кінематографа (з газ.).

2. перен., розм. Щось відмінне, надзвичайне; щось загальновизнане, безперечне.

Треба навчитися співчувати і чужому болю, а головне – не додавати нового своїм безвідповідальним глупством. Але я забагато хочу, бо отаке співпереживання – це вже класика, вища математика душі, доступна не кожному (І. Жиленко);

Я витягнув з кишені кульок зі смугами .. і простягнув Дикому. Той підняв з підлоги шматок цегли і придавив ним кульочок. – Класика жанру, – сказав він. – Чорний кульок на підвіконні закинутого будинку. А зверху цегла (Любко Дереш).