клейкуватий
КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е.
Трохи клейкий.
Зірвав галузку явора і став одривати губами клейкуваті листочки. – Гірке, але приємне (Є. Доломан);
* Образно. До губ тулю дуплянисту дуду, видмухую не голос, а пилюку. Повітря клейкувате на меду в суцільний гул посклеювали звуки (П. Мовчан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клейкуватий — клейкува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
- клейкуватий — -а, -е. Трохи клейкий. Клейкувата маса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клейкуватий — ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Й розм., БЕРУЧКИ́Й розм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В'ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Й рідко, ГЛИ́ЗЯВИЙ діал. Словник синонімів української мови
- клейкуватий — КЛЕЙКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи клейкий. Клейкувата маса. Словник української мови в 11 томах