клекітний
КЛЕКІТНИ́Й, а́, е́.
Який клекоче, клекотить.
Якась йому неприємність: ліва рука в кишені, в руках розвезеність, лінива одчайдушність, в очах насмішкувата вищість, яка вмить може вибухнути в бурний, клекітний гнів (В. Винниченко);
Нарешті вляглося живе, клекітне море, і після шквалу .. настала тиша (І. Цюпа);
Я нині без плаща подався з дому, бо днину обіцяла ти ясну. Попав я в бурі клекітну содому, А ти сховалась в тучу грозяну (Д. Павличко, пер. з тв. В. Шекспіра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клекітний — клекітни́й прикметник Орфографічний словник української мови
- клекітний — -а, -е. Який клекоче, клекотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клекітний — БУРХЛИ́ВИЙ (про море, потік, річку і т. ін.), БУ́РНИЙ рідше, БУРЛИ́ВИЙ, БУРЕ́МНИЙ рідше, БУ́ЙНИЙ поет., ЗБУ́РЕНИЙ, РОЗБУ́РХАНИЙ, РОЗБУШО́ВАНИЙ рідше, РОЗБУЯ́ЛИЙ рідше, ЗБУНТО́ВАНИЙ підсил. поет. Словник синонімів української мови
- клекітний — КЛЕКІТНИ́Й, а́, е́. Який клекоче, клекотить. Нарешті вляглося живе, клекітне море, і після шквалу.. настала тиша (Цюпа, Грози.., 1961, 193). Словник української мови в 11 томах