1. Словник української мови у 20 томах

клиновий

КЛИНОВИ́Й, а́, е́.

Який має клин (у 1 знач.).

На рубежі ХІІІ–ХІV ст. в Україні з'явилися чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці (з наук. літ.);

Клинові вкладки встановлюють у зазори між гранями колони й стінками склянки фундаменту (з навч. літ.);

У клинових шпонок робочими є широкі грані; по бічних гранях має бути зазор (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клиновий — клинови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. клиновий — -а, -е. Здійснюваний за допомогою клинів (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клиновий — КЛИНОВИ́Й, а́, е́. Здійснюваний за допомогою клинів (у 1 знач.). На нафтових підприємствах застосовуватимуться пневматичні клинові захвати й розкріплювачі (Наука.., 2, 1960, 18). Словник української мови в 11 томах