клиння
КЛИ́ННЯ, я, с.
Збірн. до клин 1, 4.
– Теши, сину, ясенину, добре клиння буде (П. Чубинський);
Через місяць .. у них буде справжня горіхова олія! Великий дуб-прес накотили, прилаштували клиння, жаровню склепали (Іван Ле);
Ключами розгвинчують блоки, вибивають молотами клиння (О. Гончар);
Скільки сот запорожців, повернувши коней, клинням врізались у шведські ряди (Д. Мордовець);
* У порівн. А пісня розлетілася по світу, мов липове клиння (Р. Іваничук);
Уперлись погляди, як клиння, ніж ріже ніч і ріже крик (В. Стус).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клиння — кли́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- клиння — -я, с. Збірн. до клин 1), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- клиння — Кли́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- клиння — КЛИ́ННЯ, я, с. Збірн. до клин 1, 4. — Теши, сину, ясенину, добре клиння буде (Чуб., V, 1874, 236); Через місяць.. у них буде справжня горіхова олія! Великий дуб-прес накотили, прилаштували клиння, жаровню склепали (Ле, Клен. Словник української мови в 11 томах
- клиння — Кли́ння, -ня с. соб. отъ клин. Рубай, сину, яворину, — добре клиння буде. Чуб. V. 883. Розлетілися, як липове клиння. Ном. № 1882. (Въ сорочці) з боків вшито клинє. Шух. І. 153. Вас. 155. Словник української мови Грінченка