клинопис

КЛИНО́ПИС, у, ч.

Тип письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь.

Чи не за нею він і сумує, задумливо задивившись іноді на млинове коло, на клинопис отих зарубок, залишених кимось на граніті? (О. Гончар);

Вже сьогоднішньому вкраїнському городянинові знаковий код предківської писанки чи вишиванки казав би не більше, ніж клинопис шумерських табличок (О. Забужко);

Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассирійців клинопис (з навч. літ.);

// Текст, написаний таким письмом.

Перестарілого халдея привели попід руки, й він, прочитавши клинопис по-арамейському й по-перськи, переклав його на грецький лад (І. Білик);

Колись до них [скіфів] жили тут кімерійці, ті, що про них писав іще Гомер, а щонайперш – згадали ассирійці в клинописах ще хтозна-яких ер (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинопис — клино́пис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клинопис — -у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. || Текст, написаний таким письмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клинопис — • клинопис , клинописне письмо — система письма, якою користувалися старод. народи Передньої Азії. Знаки в К. мали клиноподібну форму, видавлювали їх на сирій глині прямокутною паличкою або вирубували на камені. Системи К. застосовувалися прибл. з кін. Українська літературна енциклопедія
  4. клинопис — Спосіб письма, який полягав у вичавлюванні на глині комбінацій клиноподібних рисочок; виник у Шумері бл. IV тис. до н.е.; спочатку ідеографічне письмо (протописемність), із середини III тис. до н.е. словесно-складове; розшифрування к. започаткували Ґ.Ф. Ґротефенд (1802) та К. Лассен (1836). Універсальний словник-енциклопедія
  5. клинопис — КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассірійців клинопис (Іст. Словник української мови в 11 томах