1. Словник української мови в 11 томах

клинопис

КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь.

Спочатку урарти зображали слова малюнками. Потім вони перейняли в ассірійців клинопис (Іст. СРСР, І, 1957, 14);

// Текст, написаний таким письмом.

Існує думка, що згадувана в ассірійському клинопису країна Гамірра знаходилась у східній частині Каппадокії (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 112).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клинопис — клино́пис іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. клинопис — -у, ч. Тип фоноідеографічного письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. || Текст, написаний таким письмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клинопис — КЛИНО́ПИС, у, ч. Тип письма стародавніх народів Близького Сходу, клиноподібні знаки якого наносили на глину або камінь. Чи не за нею він і сумує, задумливо задивившись іноді на млинове коло, на клинопис отих зарубок, залишених кимось на граніті? (О. Словник української мови у 20 томах
  4. клинопис — • клинопис , клинописне письмо — система письма, якою користувалися старод. народи Передньої Азії. Знаки в К. мали клиноподібну форму, видавлювали їх на сирій глині прямокутною паличкою або вирубували на камені. Системи К. застосовувалися прибл. з кін. Українська літературна енциклопедія
  5. клинопис — Спосіб письма, який полягав у вичавлюванні на глині комбінацій клиноподібних рисочок; виник у Шумері бл. IV тис. до н.е.; спочатку ідеографічне письмо (протописемність), із середини III тис. до н.е. словесно-складове; розшифрування к. започаткували Ґ.Ф. Ґротефенд (1802) та К. Лассен (1836). Універсальний словник-енциклопедія