1. Словник української мови у 20 томах

клубочіти

КЛУБОЧІ́ТИ, чи́ть, недок.

Те саме, що клубочи́тися 1.

Вранці лежав негустий туман, .. снувався поміж дерев, клубочів, мов дим (Ю. Яновський);

Нічний туман наповнював по вінця оболоні, повисав над річкою, а вранці рожево клубочів і танув у високості (В. Дрозд);

Навколо казана клубочіли червонуваті язики полум'я, потріскували поліна, бризкаючи іскрами (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клубочіти — клубочі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. клубочіти — -чить, недок. Те саме, що клубочитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. клубочіти — КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
  4. клубочіти — КЛУБОЧІ́ТИ, чи́ть, недок. Те саме, що клубочи́тися. Вранці лежав негустий туман, .. снувався поміж дерев, клубочив, мов дим (Ю. Янов., II, 1954, 29). Словник української мови в 11 томах