клубочіти
КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо — здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ (КЛУБОТІ́ТИСЯ), КЛУБОТА́ТИ (КЛУБОТІ́ТИ), КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯ розм., КУ́БЛИТИСЯ розм., КУЖЕ́ЛИТИСЯ розм., КЛУБУВА́ТИСЯ діал.; КУЧЕРЯ́ВИТИСЯ розм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клубочіти — клубочі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- клубочіти — -чить, недок. Те саме, що клубочитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- клубочіти — КЛУБОЧІ́ТИ, чи́ть, недок. Те саме, що клубочи́тися 1. Вранці лежав негустий туман, .. снувався поміж дерев, клубочів, мов дим (Ю. Яновський); Нічний туман наповнював по вінця оболоні, повисав над річкою, а вранці рожево клубочів і танув у високості (В. Словник української мови у 20 томах
- клубочіти — КЛУБОЧІ́ТИ, чи́ть, недок. Те саме, що клубочи́тися. Вранці лежав негустий туман, .. снувався поміж дерев, клубочив, мов дим (Ю. Янов., II, 1954, 29). Словник української мови в 11 томах