клубочок

КЛУБО́ЧОК, чка, ч.

1. Зменш.-пестл. до клубо́к.

Зиркнуло [кошеня] сірими очицями, повело довгими біленькими вусиками і давай лапкою ганяти клубочок (К. Гриб);

У клубочок тонких конопляних ниток було натикано стільки голок, що він здавався їжачком (Ю. Логвин);

Перед галявиною плакуча береза сипнула сльозами, як мати, за нею схлипнуло невидиме джерельце i скинуло з себе клубочок туману (М. Стельмах);

Носить [ластівка] із берега тугі клубочки грязюки, і не простої грязюки, а добре змішаної з трав'яними корінцями, з волокном (В. Близнець);

Це – тільки розплітання смутної канви, що в хвилівні [хвилюючі] клубочки зібралася коло серця (М. Івченко).

2. у знач. присл. клубо́чком, клубо́чками. У формі кулі (див. ку́ля¹ 2).

Згори клубочком скотився чоловік (Григорій Тютюнник);

– Та он придивись – між віхолою темненьке літає клубочком... Так і є: рій відлетів! (О. Гончар).

3. Поєднання окремих насінин в одне ціле, що має кулясту форму.

У багатонасінних буряків плоди зростаються, утворюючи клубочки супліддя (з наук.-попул. літ.).