ключик

КЛЮ́ЧИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до ключ¹ 1–3, 6.

– А це на тобі золотого ключика од палати (І. Нечуй-Левицький);

Коробочка замикалася на ключик, а ключик був завсiгди зав'язаний у кiнчик червоної хустки (В. Винниченко);

Ключик у замку прокрутився зовсім безгучно (Ю. Винничук);

Климко ніколи їх не чіпав, бо то були дядькові ключики од паровоза, а лише роздивлявся на них (Григір Тютюнник);

Крайнєв з невеликим ключиком у руках працював біля літака (В. Собко);

– Може, там ти знайдеш більше, ніж в гіпотезі Гріна. Тільки не забувай ключик розуміння (О. Бердник);

Невідомість – ось чарівний ключик до всіх душ (П. Загребельний);

Я кивнув, думаючи про ключик до цієї чемної пані (І. Роздобудько);

Почувши уривчате курликання, очі Марії з нетерпінням почали шукати на горизонті журавлиний ключик, що так поспішав із весною (із журн.).