клірик

КЛІ́РИК, а, ч., рел.-церк.

Член кліру; церковнослужитель.

Були в нас свої чини хиротесій (поставлення на церковний ступінь), наприклад, обряд постриження в клірики (І. Огієнко);

Магдебурзький клірик Бруно, який не належав до прихильників імператора, склав життєпис його дитинства і юності і вимушений був вдатися до слів прикрих (П. Загребельний);

Він пішов .. до собору Паризької Богоматері і попросив тамтешніх кліриків охрестити Авраама (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).