клірик
клі́рик
-а, ч.
У християнській церкві – служитель релігійного культу, білого і чорного духовенства.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- клірик — клі́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- клірик — КЛІ́РИК, а, ч., рел.-церк. Член кліру; церковнослужитель. Були в нас свої чини хиротесій (поставлення на церковний ступінь), наприклад, обряд постриження в клірики (І. Словник української мови у 20 томах