клірик

клі́рик

-а, ч.

У християнській церкві – служитель релігійного культу, білого і чорного духовенства.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. клірик — клі́рик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. клірик — КЛІ́РИК, а, ч., рел.-церк. Член кліру; церковнослужитель. Були в нас свої чини хиротесій (поставлення на церковний ступінь), наприклад, обряд постриження в клірики (І. Словник української мови у 20 томах