1. Словник української мови у 20 томах

кмітити

КМІТИ́ТИ, кмічу́, кміти́ш, рідко КМЕТИ́ТИ, кмечу́, кмети́ш, КМІТУВА́ТИ, рідко КМЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. Те саме, що міркува́ти 1; розмірковувати.

Все на один лад кметуючи, дійшли вони до Волоської (А. Свидницький);

Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над'їде хто та підвезе її до другого села (І. Нечуй-Левицький);

– Та ще так собі своїм бабським розумом кмітую, чи не будуть Мотрині сліди десь недалеко від Мазепиної ходи (Б. Лепкий);

– Як би вислизнути з-під ласкавої опіки [отамана]? – кмітували [друзі] (Я. Качура);

// Розуміти, тямити.

Уже дитина кметить (Сл. Б. Грінченка).

2. за ким – чим, діал. Спостерігати, стежити.

Радюк не зводив очей з Ольги й кмітив за нею (І. Нечуй-Левицький).

3. діал. Зауважувати, помічати.

З тим я й поїхав, а вже кмітую, що мій Савка аж горить з нетерплячки (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кмітити — кміти́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. кмітити — КМІТУВАТИ, міркувати розмірковувати; спостерігати, стежити; помічати, зауважувати. Словник синонімів Караванського
  3. кмітити — див. думати; стежити Словник синонімів Вусика
  4. кмітити — кмічу, кмітиш, рідко кметити, кмечу, кметиш і кмітувати, рідко кметувати, -ую, -уєш, недок. 1》 Те саме, що міркувати; розмірковувати. || Розуміти, тямити. 2》 за ким – чим, діал. Спостерігати, стежити. 3》 діал. Зауважувати, помічати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кмітити — ДУ́МАТИ що, про кого-що і без додатка (бути зайнятим думками про когось-щось, мати свою думку про кого-, що-небудь), ГАДА́ТИ, МА́ТИ НА ДУ́МЦІ (МА́ТИ НА МИ́СЛІ) (МА́ТИ В МИ́СЛІ і т. ін.) що, МА́ТИ ГА́ДКУ про кого-що, ПОМИШЛЯ́ТИ, МИ́СЛИТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. кмітити — Кмети́ти, кмечу́, кме́тиш і кмі́тити, кмі́чу, кмі́тиш; кміть, кмі́тьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. кмітити — КМІТИ́ТИ, кмічу́, кміти́ш, рідко КМЕТИ́ТИ, кмечу́, кмети́ш і КМІТУВА́ТИ, рідко КМЕТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. Те саме, що міркува́ти; розмірковувати. Сіла вона та й кмітить; вона сподівалась, чи не над’їде хто та підвезе її до другого села (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. кмітити — Кмітити, кмітливий, кмітувати = кметити, кметливий, кметувати. Кмітливий хлопець, то й швидко навчиться. Канев. у. Словник української мови Грінченка