кнехти

КНЕ́ХТИ, ів, мн. (одн. кнехт, а, ч.).

Парні тумби на палубі судна або на пристані для закріплювання швартових тросів.

Андрій і Марко скочили на берег і почали кріпити трос, обмотуючи ним береговий кнехт (М. Трублаїні);

На пароплав було перетягнено солідний сталевий трос, його приладнали до кормових кнехтів (Ю. Яновський);

– Було колись, було, – каже роздумливо капiтан .. I над кнехтами силкувались, i котли пробували пересувати (О. Гончар);

Дівчина з червоними, попеченими, плечима й облупленим під сонцем носом, у тільняшці взялася за канат, розмахнулася і запустила канат, як ласо, на тупий металевий кнехт (О. Чорногуз).