1. Словник української мови у 20 томах

кнехт

КНЕХТ¹ див. кне́хти.

КНЕХТ², а, ч., розм.

Те саме, що ландскне́хт.

Унизу київський її воєвода Кирпа зі своїми дружинниками прорубується крізь саксонських кнехтів, мабуть, намагаючись дістатися до графської ложниці, щоб порятувати від наруги недорослу княжну (П. Загребельний);

Теодорік підохочував своїх райтерів і кнехтів зробити ще один, останній удар, щоб перекинути русів у річку (І. Білик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кнехт — кнехт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. кнехт — Вояк (найманий), див. найманець Словник чужослів Павло Штепа
  3. кнехт — Пристрій у вигляді стовпа або ін. простої конструкції, служить для кріплення швартових тросів. Універсальний словник-енциклопедія
  4. кнехт — КНЕХТ див. кне́хти. Словник української мови в 11 томах