книгар

КНИГА́Р, я́, ч.

1. Працівник книжкової торгівлі.

Грінченко удавався до всіх відомих йому книгарів і видавців, постачаючи матеріал для видання народної української книги (С. Єфремов);

Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Яновський).

2. заст. Власник книгарні.

З кожної книжки вони [видавці] роблять книгарям уступки 35 коп. та друк книжки щось коштує (М. Коцюбинський);

Останній витратила гріш на вірші поетеса, – та книгарі їх не беруть, – вони гостріші леза (М. Терещенко).

3. заст. Бібліотекар.

Мишко слухав і не вірив: невже він буде повноправним володарем ключів і, отже, матиме вільний допуск до книжок, буде книгарем пансіону?! (Б. Левін).