1. Словник української мови в 11 томах

книгар

КНИГА́Р, я́, ч.

1. Працівник книжкової торгівлі.

Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Янов., І, 1958, 589);

Українські книгарі в першому році семирічки посилили боротьбу за дальше поліпшення розповсюдження книг (Літ. газ., 29. IX 1959, 4).

2. заст. Власник книгарні.

З кожної книжки вони [видавці] роблять книгарям уступки 35 коп. та друк книжки щось коштує (Коцюб., III, 1956, 364).

3. заст. Бібліотекар.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. книгар — книга́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. книгар — -я, ч. 1》 Працівник книжкової торгівлі. 2》 заст. Власник книгарні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. книгар — КНИГА́Р, я́, ч. 1. Працівник книжкової торгівлі. Грінченко удавався до всіх відомих йому книгарів і видавців, постачаючи матеріал для видання народної української книги (С. Єфремов); Із запізненням відкрив свій ларьок книгар (Ю. Яновський). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
  4. книгар — Книга́р, -ря́, -ре́ві; -гарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)